З моменту винаходу автомобіля не було потреби в автокондиціонері, оскільки автомобілі мали кузов відкритого типу. Лише після виходу закритих кабін і кузовів з’явилася потреба в охолодженні салону автомобіля. Автомобільні виробники не відразу звернулися до кондиціонування у внутрішньому просторі авто, тому було багато спроб і помилок, а також впроваджень різних способів покращення комфорту для водія та його пасажирів.
Одне з перших рішень інженерів автомобільних концернів, таких як GM, — це було відкриття лобового скла, але це було не дуже вдале рішення, оскільки гаряче повітря від мотора також потрапляло в салон через лобове скло. Після цього було прийнято друге рішення — зробити відкриваючі вітрові скла. Це дало результат, але температура салону змінювалася на незначні 3–4 градуси, і лише під час руху автомобіля. Так і виникла необхідність охолоджувати салон з пасажирами, оскільки всі спроби охолодження та кондиціонування в автомобілі терпіли невдачу.
Перший автокондиціонер у 1930 році був встановлений на Cadillac компанією C&C Kelvinator (рис. 1) з компресором потужністю 0,5 к.с., який приводився в дію двигуном внутрішнього згоряння потужністю 1,5 кінських сил. Це була досить об’ємна установка, яка стояла ззаду транспортного засобу і займала весь багажний відсік. Ця установка не прижилася в легкових автомобілях, оскільки її ціна була дуже високою, а от в автобусах почали їх використовувати все частіше.
Вказана установка автокондиціонера була дуже дорогою, її ціна становила 237 $, а, наприклад, автомобіль Ford коштував 780 $ (бюджетна версія). Альтернативою став портативний випарний кондиціонер. Він був дуже популярний у жарких штатах на заході США. Як правило, їх встановлювали на пасажирську двері. (рис. 2)
У 1954 році відбулася революція в автокондиціонуванні, корпорація Nash-Kelvinator вперше інтегрувала систему кондиціонування та опалення All-Weather Eye, яка включала в себе і опалення салону, і охолодження, а найголовніше, що всі компоненти вміщалися в підкапотному просторі. Повітря вже подавалося, як у сучасних автомобілях, через повітропроводи в торпеді. З появою цієї системи в США вже 20% автомобілів з конвеєра оснащувалися кондиціонером, але масове виробництво кондиціонерів припало на початок 1970-х років. Завдяки цій революції з’явилася додаткова потреба в роботі як ремонт кондиціонерів і заправка автомобільних кондиціонерів у таких автосервісах, як наші СТО Ірпінь та СТО Буча, але це було потім, а зараз трохи ще повернемося до історії розвитку автомобільних кондиціонерів.
У 1968 році на автомобілі AMC кондиціонер став штатним обладнанням, а до кінця 1969 року вже 53% американських автомобілів мали систему охолодження салонів (рис. 3). В Європі до 1980 років клімат-контроль був великою рідкістю.
У 1928 році американському хіміку Томасу Міджлі, який працював у корпорації General Motors, вдалося синтезувати хімічну сполуку, отриману назву Фреон, який почав використовуватися в перших кондиціонерах. Через деякий час «Хімічна кінетична компанія» («Kinetic Chemical Company»), яка займалася промисловим виробництвом нового газу — Фреон-12, ввела позначення холодоагенту буквою R (Refrigerant — охолоджувач, холодоагент). Цей газ використовувався до 1993 року. У 1993 році газ r12 заборонили, оскільки він дуже негативно впливав на озоновий шар, був вибухонебезпечним, і йому на зміну прийшов r134a (рис. 4). Холодоагент R134a не токсичний і не запалюється в усьому діапазоні температур, а також має відносно недорогу ціну, наприклад, заправка автокондиціонера на СТО Буча або заправка кондиціонера авто на СТО Ірпінь на автомобілях Фольксваген, Мерседес, Хюндай, Кія, Ніссан, Тойота, Субару, Рено, Пежо буде коштувати від 450 гривень до 800 гривень, це включаючи ціну на масло та УФ фарбу, яка додається в холодоагент, ціна буде складатися в залежності від класу автомобіля, і кількості використаного фреону, і чи потрібна діагностика автомобільного кондиціонера.
В кінці 1980-х років інженери почали задумуватися про здоров’я пасажирів і водія, так з’явився перший салонний фільтр, який почали встановлювати на автомобілі преміум класу. Зараз салонний фільтр є в кожному автомобілі з кліматичною установкою. Салонний фільтр — найтехнологічно складний фільтр в автомобілі. Існують такі види, як: стандартний і вугільний. І тільки MANN-FILTER пропонує ще один вид фільтрів —(рис. 5), які вже є в продажу, ці фільтри салону ми вже міняємо на СТО в Ірпені та Бучі.
Ці фільтри мають усі властивості паперових простих і вугільних фільтрів салону авто, плюс новий біофункціональний шар — що забезпечує захист від алергенів, бактерій і пліснявих грибків. Такі фільтри мають маркування FP — цей фільтр стане в нагоді молодим сім’ям з дітьми.
Фільтр салону захищає пасажирів не тільки від пилу з дороги, а й від неприємних запахів, алергічної пилку. Фірма DENSO у своїх фільтрах використовує кокосову стружку для кращої фільтрації салону (рис. 6). У комбінованих фільтрах DENSO фільтруючим елементом з перевіреними класними властивостями виступає (фліс) з додатковим шаром активованого вугілля з кокосів. Завдяки цьому фільтри на 25% краще очищають повітря і нейтралізують неприємні запахи, перешкоджаючи їх проникненню в салони наших автомобілів.
Leave a Comment